Народивши 3 роки тому свою дочечку мене накрила хвиля дитячих свят, розвиваючи цю тему я прийшла до того що саме краще свято – це свято, зроблене своїми руками. Ніякі запрошені клоуни, працюючі за шаблоном, не здатні подарувати справжнє свято(не у образу усім спецам, працюючим в цій галузі). Та до того ж дитина з радістю сприймає гру з переодягнутими своїми, чим з чужими.
Яка сучасна дитина не знайома з Лунтиком? Ось і ми відсвяткували свій третій день народження в компанії Лунтика і його друзів.
Усе свято складалося з 3 етапів. Найоб’ємніший, як і повинно бути, це підготовчий етап, з нього і почну свою розповідь.
Підготовчий етап
Ідея народилася, завдяки величезній любові моєї дочки до мультиплікаційних героїв. Як людина, що багато років пропрацювала в системі освіти, можу сказати, що мультсеріал Лунтик дуже грамотно педагогічно побудований: є персонажі діток, є персонажі дорослі, є повчальна і виховна функція, тому сумнівів не було, що наш день народження ми святкуватимемо саме у рамках цього серіалу.
Згідно з віковою психологією і особистим досвідом, діткам від 2 до 5 років, в маленькому квартирному просторі не показані ростові ляльки(це ляльки в людське зростання, які можна замовити в оренду), а ось паркетна лялька в самий раз(це лялька-іграшка в зростання дитини, не більше 120 см). Будь-яка матуся, що хоч трохи уміє шити, може зробити таких ляльок.
Якщо немає цих навичок, можна прикупити великі м’які іграшки, пришити до лап гумки, вставити в голову ручку, і лялька готова(якщо комусь цікаво, можу детальніше описати процес виготовлення).
Я пішла першим шляхом: намалювала ескізи в повне зростання на рулоні шпалер, закупила поролон 10 см завтовшки, тканини(флис, хутро, трикотаж). Вистригла нескладні форми голови і тулубів, обшила і приклеїла личка. Вийшло 3 лялькових дитячих персонажа(повинно було бути 5, але на Вупсеня і Пупсеня не вистачило часу).
Далі необхідно було визначити дорослих персонажів, по кількості старшої батьківської аудиторії були вибрані баба Капа(бабуся бджола), діда Шер(дідусь шершень) і діда Шнюк(дід павук). Для них мною були виготовлені лише елементи костюмів : баба Капа – помаранчевий фартух і хустку, діда Шер – помаранчевий жилет і кепка, дід Шнюк – бакенбарди з синтепона.
Завдання придумувалися, виходячи з талантів дорослих учасників свята.
Місце дії – меленькая двокімнатна квартира, тому дія постійно переміщалася з однієї кімнати в іншу, потім на кухню і назад.
Етап реалізації проекту
Коли усі гості зібралися, щоб привітати мою принцесу з днем народження, з’явився Лунтик – захвату не було межі!
Правда, наш сердечний дружок Димка відразу засоромився, а через деякий час запитав: Де Пупсень? Я йому клятвено пообіцяла, що Пупсень і Вупсень прийдуть до нього на день народження. Привітавшись з кожним, Лунтик поцікавився у хлопців, без чого не буває справжнього дня народження? На що, природно, усі почали перераховувати все, без чого його не буває. Після бурхливого обговорення виявилось, що дня народження не буває без вітальних листівок і Лунтик запропонував піти пошукати Милу, яка напевно знає, як їх робити.
У іншій кімнаті нас зустріла Мила(роль виконувала наша чудова хресна), яка дістала заздалегідь приготовані листи кольорового паперу, фломастери, ножиці і запропонувала обвести кожному гостю свою руку на папері і намалювати на ній подарунок для іменинниці, а після сама старша дівчинка Олена склеїла листівку-сонечко з усіх долоньок, в центрі якого красувалася долоня моєї дочки.
Після створення листівки Лунтик з хлопцями припустили, що справжнього дня народження не буває без пригощань, і відправилися до баби Капе – на кухню. Роль баби Капи виконала наша бабуся. Хлопці куховарили листкове печиво – для цього знадобилося листкове тісто і форми для вирізування печива, ну і кінцеве чуйне керівництво баби Капи.
Приготувавшись вдосталь, виявилось, що дня народження не буває без фокусів, і усі дружно пішли до діда Шнюку, у якого багато ручок і він може жонглювати аж трьома м’ячиками. Деда Шнюк з хлопцями провів курс молодого бійця : кидали м’ячики в таз, чітко в руки один одного, в стіну.
Протягом теми м’ячиків і сюрпризів, персонажі і хлопці згадали, що дня народження не буває без мильних бульбашок і усі дружно перемістилися до сусідньої кімнати у гості до діда Шеру, який краще за усіх уміє пускати мильні бульбашки. До усієї чесної компанії приєднався коник Кузя, який запропонував ловити мильні бульбашки на льоту, в повороті, з підняттям колін, все супроводжувалося запальною музикою і природно перетекло в дискотеку.
Потім виявилось, що дня народження не буває без хороводу, іменинного торта і подарунків.
Наскакавшись і награвшись вдосталь, усі з превеликим задоволенням сіли за столи: дітки за свій, а дорослі за свій. Звичайно ж, коронним блюдом було листкове печиво.
Етап закріплення враження.
Ні для кого не секрет, що враження розвивають мозок, а закріплення вражень, на мій погляд, є такою ж важливою частиною, як і їх отримання. Тому після кожного походу в театр, після кожної яскравої події ми з дочкою по кілька разів промовляємо побачене. А цього разу спробували і намалювати. Звичайно герої невпізнанні, але кольори і промовляння того, що малює, було достовірне.
Дорослі закріпили переглядом фотографій і обговоренням виконаних ролей.
Пробуйте! І у вас все обов’язково вийде!
