Якщо дитина обманює вас, не слід домагатися від нього вимученої правди. Вимагаючи від дитини негайно у всьому зізнатися, ви ставите під загрозу ваші взаємовідносини з ним. Ось один приклад.
Мама прекрасно знає, що Робін не почистила зуби, і вона говорить дочці: Робін, ти чистила зуби? Робін відповідає: Так. Реакція мами така: Я знаю, що ти обманюєш мене! Чому ти так поступаєш? А тепер скажи мені правду!
Замість того щоб вимагати від дитини зізнатися, краще розберіться в тому, з якою метою він обманює вас. Можливо, його брехня пов’язана з боязню сказати правду, за яку він буде покараний або принижений вами? Чи це робиться з метою притягнути до себе увагу, а може бути, заподіяти вам образу?
У попередньому прикладі альтернативною реакцією мами на обман дочки могла б бути наступна. Робін, я бачу, що ти не чистила зуби, зроби, будь ласка, це зараз. Робін наполягає на своєму: Я їх чистила. Мама спокійно і без жодної розмови бере Робін за руку і веде її у ванну, дає їй в руки зубну щітку і йде.
Зверніть увагу, що мама не стала робити великої проблеми з обману своєї дочки. Буває, що батьки ставлять дітям такі питання, відповіді на які їм відомі заздалегідь. Саме це провокує їх на обман.
