Саме непросте – це як поділити увагу між дітьми Фото : GettyImages.com/Fotobank.ru
Спершу я постаралася хоч би частково підлаштувати наше життя під режим старшої дитини : підйом, їжа, прогулянки, денний сон, вечірнє купання, нічний сон. Це не так складно. Судіть самі: дочка снідає, я буджу і годую сина, потім одягаю на прогулянку старшу(щоб вона не запарилася, тримаю її доки без теплого верхнього одягу – її ми надіваємо в останню мить), потім збираю молодшого, і ми виходимо. Після повернення дочка обідає, а я поклав спати малюка.
Одне але: годувати дітей по черзі можна тільки у тому випадку, якщо старша дитина вже уміє їсти самостійно. Якщо ні, то годуємо обох одночасно. Як? Дуже просто. Ну. майже просто. Чесно кажучи, це еквілібристика. Однією рукою тримаємо молодшого у грудей, і доки він їсть, іншою рукою, в якій у нас ложка, зображуємо класичне за папу, за маму. Ложка пірнає в дочкин рот, синок насичується і засинає, усі щасливі.
Важче, коли малюк їсть з пляшки. Одна моя знайома для таких випадків використала крісельце-лежак. Дитина лежить в цьому крісельці, однією рукою ви тримаєте йому пляшку, а інша рука як і раніше – за маму, за папу. Ну, не восьминоги ми, ми люди, що з нас візьмеш – доводиться викручуватися.
Увечері я купала дітей по черзі: півгодини – доньку, синові вистачало 15-20 хвилин. Коли він підріс, я стала купати дітей разом в одній ванні. Так їм було веселіше, і мені теж: купання займало в цілому півгодини, і я економила як мінімум 15 хвилин. Так, при двох дітях-погодках чверть години теж хліб.
Ви запитаєте мене, коли я займаюся домашнім господарством. Вдень, коли діти сплять. В цей час я гладжу, готую, наводжу чистоту. У інший час цей неможливо: з гарячою праскою за двома жвавими дітками не устежиш, та і побутову хімію краще тримати від них чимдалі. Дещо ми навчилися робити разом з дітьми: прибирання з пилососом перетворюємо на гру. А полу я мила, поки молодший був в ходунках або крісельці, а старша відповідально його розважала.
Колись я віднімала у старини Спока : Не відмовляйтеся ні від чиєї допомоги, навіть якщо це допомога трирічної дитини. Наслідуючи цю пораду, я намагалася залучати дочку до життя малюка. Вона допомагала мені вибирати для нього одяг, приносила пляшку з водою, крем, підгузник, відносила забруднене в прання.
Зрозуміло, не обходилося без проколів. Пару разів ми випрали в машині забруднений памперс. Ще пару разів я ледве встигла вирвати у немовляти печиво або котлетку, якими поділилася з ним дбайлива сестричка. Нічого, заспокоювала я себе, від цього ще ніхто не помирав, зате дочці подобається брати участь у вихованні, та і мені вона у більшості випадків по-справжньому допомагала.
Саме непросте – це як поділити увагу між малюками. Якесь зайняття було спільне: читання книг, пальчикові ігри, складання пірамідок і веж, ігри з рамками Монтессори. Малювання, ліплення, аплікації – доки синок був замалий, ми займалися цим тільки із старшою дочкою.
А коли син підріс, грати ми стали тільки разом. До речі, розвивався молодший швидше за старшу сестру : в півтора роки він складав прості фрази і брав участь в ролевих іграх. Не даремно говорять, що молодший тягнеться за старшим!
Але як би ні налагоджений був наш побут, майже кожен вечір я почувала себе, як вичавлений лимон. Погано від цього було усім. Настав час для серйозної розмови з чоловіком.
Мені повезло – він зрозумів і підтримав мене. Ми домовилися, що вихідні будуть мої і тільки мої. Тепер протягом тижня думка про майбутній вихідний давала мені друге дихання! Виходила потрійна вигода: діти були в захваті від спілкування з папою, який їм так бракувало у будні, папа радів діточкам, по яких скучив за тиждень, а я нарешті могла відпочити від усього цього гармидеру.
І знаєте, що я можу сказати? Головне – не сидіти удома. Можна зустрітися з подругами, зайти в перукарню, зробити манікюр, пробігтися по магазинах, сходити в кіно і так далі. Відірватися від побуту, надихатися, так би мовити, свободою. Тоді і повернення додому буде в радість.
