До дітей безпосередньо няня Саньку не допускала
Санька – дійсно був ангелом. Не дитина, а мрія будь-якої матері. Я його своїм дітям завжди в приклад ставила. Тепер ми сидимо і разом перебираємо список Саниних злочинів. Він пішов з класної години. Він прогуляв урок праці. Він довів до сліз дівчинку. Він не здав гроші за фотографії. Подруга чекає від мене бурі у відповідь емоцій, а у мене прокляття в Санькин адреса якось не виходять. Тому як, щось тут не так. Якісь важливі деталі пропущені. Я ділюся з подругою своїми сумнівами. Вона рада будь-якій надії на диво. Її хлопчик може бути не винен? Чи винен, але не так сильно?
У розвідку вирішуємо послати мого сина. Організовуємо спільну прогулянку – дві мами і два хлопчики. Вони ровесники, знайомі буквально з народження. Гуляємо парами. Після прогулянки я навідними питаннями вивуджую зі свого сина подробиці їх з Санькой задушевної бесіди. Так в картинці з’являються бракуючі пазли.
У Саньки був анамнез у вигляді няні, яка його дійсно обожнювала, а він платив їй взаємністю. Няня була його кращою другом. Інших, до речі, у Саньки просто не водилося. Мій син – не в рахунок, це сімейне знайомство, воно природно дозується дорослими, а не дітьми. Санька з нянею грав, читав, гуляв. Під час прогулянок зустрічалися діти. У парку, наприклад, або на дитячому майданчику сусіднього двору. До дітей безпосередньо няня Саньку не допускала, спершу підходила сама, прислухалася, чекала першого дурень або пиписька, тут же брала Саню за руку, і вони йшли. Про це мені з гордістю розповідала подруга, а я із заздрістю слухала. Мої-то – вічні сирітки дитсадівські, з нянями нам завжди не таланило, діти їх виживали. А Саня і його няня, мабуть, співпали темпераментами. Хлопець від природи спокійний, домашній.
У школі Саня почував себе не дуже комфортно. Але у результаті пристосувався. Учителі його любили – слухняних і тихих завжди люблять. На змінах, правда, він завжди був один, діти Саню не кривдили, але і не приймали в компанію. Зате з школи його забирала няня, і дитина поверталася в звичне життя.
До п’ятого класу моя подруга з чоловіком вирішили, що няня синові більше не потрібна. Тим паче, що проблем з дитиною не було, а школа – через дорогу. Саня залишився наодинці з реальним життям. І з’ясувалося, що без друзів жити погано. А дружити Саня не умів. Вірніше, йому нічим було притягнути увагу однокласників. Залишалося тільки чекати, коли його помітять і підберуть. Далі все банально. Саню помітив перший хлопець класу – головний хуліган і двієчник. Саня покірливо, навіть із задоволенням давав списувати домашні завдання. Перший хлопець у вдячність розпорядився прийняти Саню в компанію. З класної години Саня пішов, тому що пішли друзі. Урок праці прогуляв з тієї ж причини. Дівчинка, яку дратувала уся компанія, особисто Сане подобається, але як поводитися в такій ситуації він не знав. Гроші, отримані від батьків на колективні фотографії, перший хлопець класу розпорядився витратити в шкільному кіоску на шоколадки і іншу смакоту. Саня гроші витрачати побоявся, але і здати не ризикнув – раптом з ним дружити перестануть. Так і носив в портфелі. Великого задоволення від такої дружби Саня не випробовував, але і виходу з положення не знав.
Ситуація досить поширена. Практично будь-який батько може в неї потрапити. Добре, якщо ваша дитина яскрава, заводила від природи. А якщо він коханий, але не лідер за вдачею? Без друзів погано, це аксіома. Друзі неодмінно навчать поганому. Так що ж робити?
Існує декілька нехитрих порад із цього приводу. Вони, в тому або іншому вигляді, є присутніми у будь-якій педагогічній літературі. Спробуємо їх підсумовувати.
1. Кращим другом дитини в ранньому дитинстві має бути, все-таки, не няня, навіть дуже хороша, а мама.
2. Якщо дитина не доставляє проблем вам, це не означає, що проблем немає у нього самого.
3. Друзі в школі мають бути обов’язково. І є способи поволі вплинути на процес зближення вашої дитини з іншими. У класі є пара-трійка хлопців, які подобаються вам? Поговоріть зі своєю дитиною, непомітно з’ясуйте його відношення до цих дітей. Так ви визначите круг передбачуваних і можливих друзів. Далі – справа техніки. Запросіть цих хлопців з собою на прогулянку, в кіно, влаштуйте дитяче свято. Не чинно удома за столом з родичами і салатом олів’є, а в тому ігровому центрі, де хоче іменинник, куди йому цікаво покликати хлопців.
4. Не намагайтеся заборонити дружити – ефект отримаєте зворотний, зате втратите довіру власної дитини.
5. Ніколи не лайте за правду. Тоді не втратите доступ до інформації, у будь-якій складній для нього ситуації дитина звертатиметься до вас за порадою.
6. Не намагайтеся вигороджувати власну дитину, топивши чужих.
Головне – дружите з власною дитиною. Якщо ви навчитеся дружити з ним, то і він навчиться дружити з оточенням.
