90% опитаних – успішних 30-річних жінок – призналися, що у міру свого кар’єрного зростання частіше стали бити своїх дітей Фото : GettyImages.com/Fotobank.ru
Зрозуміло, що у благополучних сім’ях б’ють не так, як серед алкоголіків. Психолог Михайло Папуш сказав нам, що в його практиці був тільки один випадок, коли інтелігентні батьки били дітей по-справжньому; ось шльопнути або злегка наддати – так, це буває. Але взагалі у нас це прийнято.
Париж, аеропорт Шарля де Голля. Публіка оглядається на добре одягнену молоду жінку, яка з розмаху відважує шльопання хлопченяті років п’яти. При цьому вона, не соромлячись, кричить на увесь зал – на чистому росіянинові, звичайно.
Такі виховні заходи сприймаються у нас як само собою зрозумілі, правильні, і це укорінилося в нас, – говорить доктор психологічних наук Галина Сім’я. – В нашій свідомості не укладається, що запотиличник – це теж жорстоке поводження. У нас своя культура, і ми ще не скоро зможемо прийняти норми відношення до дітей, що нам пропонує світову спільноту. А світова спільнота вважає рукоприкладство фізичним насильством і карає батьків за нього.
Як і в російській сім’ї, в сім’ї американської розгніваний татко, буває, відважує синові запотиличник. Але на відміну від російського батька, що вважає, що це нормально, американець знає, що порушує закон. Відомий випадок: в усіх відношеннях позитивний батько сімейства, не стримавшись, дав ляпас своїй чотирнадцятирічній дочці, що повернулася з дискотеки додому пізно вночі. Дівчинка розгорнулася і прямо побігла в поліцію, де пред’явила свіжий синяк. Папу заарештували через декілька хвилин. За законами штату йому світило відселення від сім’ї і позбавлення батьківських прав. Сім’ї довелося сильно витратитися на хорошого адвоката, щоб цього не сталося.
Ми попросили Михайла Папуша прокоментувати цю історію: як правильно поступити оскаженілому батьку, щоб і дочку не образити, і наполягти на дотриманні правил?
Про американську сім’ю не знаю, у них свої правила, – сказав він. – А в нашому середовищі – треба налагоджувати стосунки з дітьми, приймати, наскільки можливо, їх способи життя, а де неможливо – не допускати. Я наполягаю на тому, що батьки повинні давати не надто багато цінних вказівок, але ті, які даються, повинні виконуватися за всяку ціну. Бити і давати ляпаси погано ще і тим, що це свідчить про безсилля, про слабкість батька. Так що загальна ідея – бути сильними, бути сильніше за своїх дітей, навіть коли ті стають підлітками. А якщо є у батька внутрішня сила, тоді і засоби знайдуться, навіть у рамках такого ідіотизму, як американський закон. Чи, якщо є сила, то і засоби не знадобляться, можна домовитися. Знову ж таки, що поганого в тому, щоб за північ потанцювати на дискотеці – мені невтямки. Що стосується сексуальних встановлень – це не часом доби визначається, це теж повинно бути в сім’ї обумовлено і встановлено – що можна, а чого не можна. Краще, щоб дівчинка якомога більше про це знала і могла вільно і з розумінням вибирати, як вона хоче, а як вона не хоче.
А що стосується батька, що ліпить ляпаси, так це, швидше за все, стосунки, пов’язані з комплексом Електри(батько несвідомо ревнує дочку, що підросла, до її кавалерів – ред.). Хоча дівчинці, що втратила, мабуть, якихось задоволень із-за матеріальних втрат сім’ї, – урок: знай межі.
Наостанок ми запитали, як кар’єра жінки може бути пов’язана з биттям дитини. Цікаво адже. Механізми можуть бути різні, – говорить Папуш. – Росте рівень відповідальності, відповідно – нервують більше; на роботі зриватися не можна, а удома – можна. Підвищується рівень влади, здається усе більш природним, що мене повинні слухатися, а дітям – невтямки. Робота займає все більше уваги, при цьому діти – все більше заважають, не вписуються. А взагалі, жінка в топ-менеджменті – це біда для її дітей.
