Кожну осінь-зиму ВЦИОМ публікує результати власних досліджень, і із завидною регулярністю раз на півроку виникає хвиля повідомлень в ЗМІ: Випускники не можуть знайти роботу за фахом! Вчорашні студенти, які несподівано зрозуміли, що шансів на ринку праці у них немає, рвуть на собі волосся, представники бізнес-структур журят недоліки системи освіти, внз пропонують платні програми перепідготовки, а влада усіх рівнів в цей час з успіхом освоює бюджети під програми підтримки молоді. Загалом, з року в рік повторюється одна і та ж картина. Її можна було спостерігати навіть в дуже дефіцитних для працедавців 2007-2008 роках.
Цього року буде ще гірший. З осені ринок праці помітно зіщулився, і не виключено, що до нинішнього літа зменшиться ще сильніше. У Новосибірській області влада підтверджує, що з 18 тис. випускників майже 7% не будуть працевлаштовані. Тим самим визнається, що кількість відкритих вакансій вже менше потенційного числа тих, що бажають. Якщо врахувати, що значна частина місць малоприваблива із-за невигідних умов оплати праці, то випускників чекає ще гостріший дефіцит роботи. Загалом, сьогодні страхи студентів об’єктивні.
Але справа-то в тому, що навіть в жирніші роки добра половина студентів і більшість батьків були упевнені, що хорошу роботу вчорашньому випускникові знайти абсолютно неможливо. Питання: а на що розраховували батьки, які п’ять років тому тягнули своїх нащадків у внз, примушували їх поступати, а потім ще і навчання оплачували?
Сьогодні 85% батьків бажають, щоб їх діти отримали вищу освіту. Нібито тоді чадо обов’язково повинне вибитися в люди. На цьому з успіхом паразитують комерційні внз, які готові за прийнятні гроші видати заповітні кірки. Навіть якщо студент такого внз не засвоює програму, яка помітно полегшена, завжди є реальні можливості продовжити навчання, так або інакше спонсоруючи учбовий заклад або його педагогів.
Вважається, що її вроджена вада – в спадкоємстві принципів радянської системи, яка випускала задану галузевими вимогами кількість фахівців. Але якщо система розподілу, яку сьогодні мріють відродити деякі, була потужним регулятором, що визначав набір у внз, то сьогодні внз працюють самі для себе. Потреби вільного ринку так і не замінили відпрацьований роками механізм системи розподілу.
Добре, припустимо, освіта не відповідає вимогам працедавців. Це даність. Тоді резонно, що успіх майбутнього співробітника залежить від особистих якостей і здібностей. Їх у більшості теж бракує. Незатребуваність нинішніх випускників криється передусім в невмінні самостійно приймати рішення. Думати і аналізувати більшість нинішніх студентів відучили ще за шкільною партою: згадаєте параметри оцінки шкільних творів. Правильно і грамотно себе подати працедавцеві вчорашні випускники не можуть, тому що недостатньо гнучкі і не в змозі навіть приблизно зрозуміти критерії, по яких їх оцінюватимуть.
Щоб потрапити в розряд некондиційних співробітників, досить двох умов : вчитися на незатребуваній спеціальності або виявитися недостатньо кваліфікованим для працедавця. Перший випадок – клініка. Досить до початку навчання розплющити очі і оглядітися: чи багато навкруги, наприклад, затребуваних фахівців-екологів? Чи не перевищує кількість юристів, що вже навчаються, або менеджерів усі можливі межі? Якщо майбутній фахівець йде на вже переповнений претендентами ринок праці, то він має бути настільки компетентним, щоб залишити більшість конкурентів позаду. Тоді проблем з працевлаштуванням не виникає. Ну а якщо він цього не розуміє, то відсутність нормальної роботи після цілих п’яти років навчання – це закономірний підсумок.
Які самі випускники внз – такі у них і проблеми. Замість цього у всьому прийнято винити застарілі програми навчання, слабке практичне опрацювання і матеріально-технічну базу внз. Насправді, варто замислитися про самих студентів. Значна їх частина не уміють, не хочуть, деякі просто не можуть вчитися.
Практично в 100% випадків у нього немає власного житла і можливості жити автономно. У більшості немає навіть непостійних заробітків, кишенькові гроші видають батьки. Резонно, що в цьому випадку ніякої самостійності у вчорашнього школяра немає, і подальшу його долю у більшості випадків визначають батьки, активно лобіюючи вибір професії і внз. Коли приходить час думати самостійно, виявляється, що вчорашній студент просто втратив п’ять років, а вчився зовсім не тому, про що мріяв.
Коли гарантій того, що випускник внз буде компетентним співробітником, немає, вища освіта перетворюється з реальної переваги в вхідний квиток, необхідна умова для просування по кар’єрних сходах. Працедавці пояснюють це просто: якщо нинішні випускники внз настільки погані, то які тоді працівники без освіти?
Ті ж, хто по своїй недалекоглядності не розуміє цих правил гри, а думає, що дійсно отримає утворення на спеціальності PR або менеджмент у внз другої руки, виявляються на узбіччі. І заслужено.
Втім, є і оптимістичніший погляд на проблему. Виходимо з того, що внз просто відповідають на запити працедавців. Керівник готовий платити гроші секретареві з вищою освітою, нехай навіть вона подаватиме каву і відправлятиме факси. Майбутня секретар готова платити нехай навіть третьосортному внз за кірки, завдяки яким вона зможе подавати каву в теплому офісі, а не працювати офіціанткою. Керівникові приємно, що йому подає каву співробітник з вишкою. Секретарка рада, у неї непогані умови роботи. Викладачі і керівництво внз теж не залишаються внакладе – у них є робочі місця і внз отримує доход. Виходить такий маленький замкнутий маленький світ. Усі задоволені, система працює. Профанація? Ну та гаразд, і так зійде.
