Я запитала: Тайлер, схоже, ми з тобою стали багато сперечатися і доводити один одному, хто з нас правий. Тобі так не здається? Син відповів: Не знаю. Можливо, ми захворіли з тобою спірним грипом?! Я засміялася, і він теж.
Зверніть увагу на те, що я вибрала такі слова, в яких був відсутній щонайменший натяк на звинувачення. Я не стала йому говорити: Останнім часом ти став занадто упертим. А скористалася нейтральною фразою: Схоже, що. В даному випадку були б відповідними і фрази типу : Можливо, це. чи Цікаво, а що коли. Дуже істотне ваше прагнення зрозуміти і дізнатися більше про те, що відчуває дитина у момент конфлікту. Ні в якому разі не можна вивуджувати у нього інформацію підпорядкувати усі його дії собі.
Завдання полягає в тому, щоб допомогти дитині осмислити свою помилкову мету, адже більшість дітей ще не усвідомлюють власні вчинки. Саме на цій стадії дитина повинна усвідомити свій вчинок, і тільки тоді перед ним відкривається вибір – як поводитися далі. Тому дуже важливо зуміти донести до нього свою думку так, щоб вона не звучала звинувачувальним вироком, і, якщо ви відчуваєте, що не зможете цього зробити, краще взагалі нічого не говорите йому. Переступіть через цей третій ступінь, тому що як тільки ваша дитина відчує звинувачувальну нотку у вашому висловлюванні, то займе оборонну позицію і відмовиться брати участь у вирішенні загальної проблеми.
