Фото: ІТАР-ТАРС
— Я виріс в інтелігентній сім’ї, – говорить він у своїй чарівливій манері. – Мама закінчила училище при Другій студії МХАТ, із-за туберкульозу не змогла стати актрисою і працювала редактором філармонії. Папа був скрипалем, і батькам дуже хотілося, щоб я теж став музикантом. Мене віддали в музичну школу, де я вчився грати на скрипці, але вигнали з шостого класу, тому що я не хотів займатися, збігав з уроків і гуляв по вулицях.
Я жив в провулку Скатертини, це не дуже далеко від Арбата. У нас був свій окремий мегаполіс – величезний архіпелаг прохідних дворів. Наша дворова мафія була добра і наївна! У нас у дворі була своя банда з отаманом по прізвищу Кроликів – він загинув зовсім хлопченям. У багатьох будинках тоді ще були старі ліфти з різьбленими, сітчастими дверима. Хлопченята на верхньому поверсі чіплялися за дно ліфта, спускалися разом з кабіною вниз і сплигували, під’їжджаючи до нижнього поверху. А Кроликів не встиг, і його задавило.
Іноді наша дворова мафія влаштовувала якісь розбирання, але до справжньої поножовщини не доходило, билися тільки перочинними ножиками.
А мене не били. Я був з інтелігентної сім’ї, і наші дворові бандити захищали своєї інтелігентки. У сусідніх дворах мене теж не кривдили: знали, що наші можуть помститися.
