Ще яких-небудь п’ятнадцять-двадцять років тому молодим батькам вселяли, що новонароджену дитину шкідливо привчати до рук – і батькам це ускладнює життя, і малюків псує, привчає їх капризувати.
Відношення людини до життя, до реальності, що оточує його, є однією з важливих характеристик особи. І основи світосприйняття будь-якої людини закладаються в перші роки життя. Для правильного розвитку дитини дуже важливе, зокрема, усвідомлення їм власній значущості, яку забезпечує упевненість в тому, що він потрібний своїм батькам. І найголовнішим доказом щирої любові близьких для немовляти являється негайна реакція на його бажання.
Психічний розвиток новонародженого
Новонароджений в основному тільки їсть і спить. На другому і тим більше третьому місяці в життя дитини входять періоди пильнування, які все більше збільшуються. Сидіти малюк ще не уміє, але бажання споглядати навколишній світ у нього дуже велике, і крихітка повідомляє вас про це наполегливими проханнями узяти його на руки.
Психічний розвиток новонародженої дитини супроводжують наступні дуже важливі процеси:
* соціальна адаптація – тому для повноцінного, гармонійного розвитку малюкові потрібне спілкування з людьми);
* імпринтінг – відображення в пам’яті немовляти вражень і образів, сприйнятих в перші хвилини після народження найбільш важливих об’єктів;
* емоційний розвиток: маленькій дитині особливо потрібні позитивні емоції;
* вони стимулюють розвиток його психіки, тоді як негативні, навпаки, гальмують;
* інтелектуальний розвиток: слід задовольняти величезну потребу дитини в нових враженнях ненасичуваність в отриманні нових вражень(зупинити цей процес може тільки перевтома);
* необхідність в отриманні інформації, що усе більш ускладнюється;
Існує дуже простий спосіб, що задовольняє практично усім цим вимогам : ЧАСТІШЕ БРАТИ ДИТИНУ НА РУКИ.
Чудодійний фізичний контакт
Носіння дитини на руках сприяє розвитку у нього тактильній чутливості(почуття дотику, дотику). Для малюка ці почуття є чи не головними. Про це свідчить, наприклад, раннє внутріутробне(на 5-6 тижні вагітності) формування тактильних рецепторів(нервових клітин, передавальних в головний мозок інформацію про дотик і дотик), випереджаючий розвиток усіх інших органів чуття. Тактильні рецептори не зібрані в один орган, як око або вухо, а розсіяні по усьому тілу, особливо їх багато на кінчиках пальців і губах, менше всього – на плечах, стегнах і спині. Виділяють декілька видів і типів таких нервових клітин. Одні швидко передають в мозок інформацію про торкання і відключаються(наприклад, ми швидко перестаємо відчувати тиск ремінця від годинника на руці), інші працюють повільніше, та зате тривало посилають сигнали в мозок, де здійснюється їх обробка.
При цьому, ваші дії повинні розпочинатися з одного – підійти до дитини і узяти на руки, щоб переодягнути, нагодувати, вколисати, заспівати колискову пісеньку(при цьому малюкові чи зовсім не важливо є у вас музичний слух) і пр… Притиснувшись до матері, малюк заспокоюється, зігрівається, не витрачає час і енергію на крик і плач, а починає приглядатися і прислухатися до всього, що відбувається навкруги.
Крім того
* Носіння на руках тренує вестибулярний апарат(особливо якщо мама періодично ходитиме по кругу, наприклад, навколо столу, одночасно здійснюючи плавні рухи з одного боку в інший, вгору-вниз і вперед-назад).
* Спостерігаючи за артикуляцією матері, слухаючи її, дитина готується до самостійного освоєння мови.
* Малюк може уловлювати інтонації знайомого з внутріутробного періоду життя голосу, переймати емоційний стан матері.
* У молодої мами знижується тривожність і покращується настрій(що особливо важливе при депресивному стані, що спостерігається у деяких жінок після пологів).
* Практичний досвід наочно демонструє, що недоношені діти швидше наздоганяють однолітків в розвитку, якщо ростуть, знаходячись постійно у безпосередній близькості від матері – на руках: навіть її дихання сприяє стабілізації дихального ритму немовляти.
Беремо на руки – балуємо?
Чи можна, часто беручи малюка на руки, розпестити його? Якщо потреби дитини не ігнорують, не відмовляють йому в ласці і тактильному контакті, то це зовсім не означає, що його балують і погано виховують. Любов – це не синонім поганого виховання, тим більше, якщо ми говоримо про малюка, якому всього декілька тижнів. Існує думка, що до 12 місяців розпестити дитину не можна – до цього віку усі його капризи обгрунтовані потребами, тому дорослий повинен у всьому потурати малюкові. І тільки після досягнення малюком року батьки повинні вибірково відноситися до його запитів – виходячи з того, чим вони викликані. З цього віку малюкові вже можна прищеплювати поняття про те, що потреби є не лише у нього, але і у людей, що оточують його.
У що виливається наша стриманість
Жорсткі методики виховання, згідно з якими брати дитину на руки означає балувати його, ігнорують природну потребу малюка в постійній присутності матері(чи того, хто за ним доглядає). Пропагуючи принцип раннього формування самостійності, вони мають істотні негативні риси.
По-перше, у дитини, що свідомо відлучається від матері, не формується довірче, добре відношення до світу, і це неодмінно негативно позначиться в його дорослому житті.
По-друге, обмеження тілесного контакту між матір’ю і малюком не сприяє виникненню між ними взаємних почуттів. Недивно, що дитина в подібних випадках сприймається як перешкода для звичного способу життя і звичайних справ. А крихітка постійно потребує спілкування і його плач – це заклик до усіх і в першу чергу до мами: Я голодний!, У мене брудний підгузник!, Мені важко заснути!. Адже навіть в тих випадках, коли, здавалося б, немає ніяких причин для сліз, малюк може вибухнути скривдженим або сердитим плачем – тому що він ще не готовий до самотності, занадто сильний ще його біологічний зв’язок з мамою.
По-третє, слід мати на увазі, що строге відношення до дитини, коли дорослі намагаються не показувати своїх почуттів і емоцій по відношенню до чаду, не є запорукою хорошого виховання малюка і його подальшої успішності.
Звичайно, найчастіше у молодої мами дуже багато клопоту по будинку. Тому якщо вона часто братиме малюка на руки, доведеться пожертвувати якимись справами. До того ж носити дитину на руках ще і фізично не дуже легко. Загалом, за бажання причин для зведення тілесного контакту з дитиною до мінімуму можна знайти множину. Тут необхідно розставити пріоритети і вирішити, що для вас важливіше – щоденна рутина або розвиток дитини. Якщо ж ви хочете як слід займатися дитиною і одночасно не запустити побут, пошукайте собі помічників-союзників, з якими можна все встигнути.
Тримаємо дитину правильно
Отже, якщо ви усвідомили важливість безпосереднього фізичного контакту з дитиною і вирішили застосувати його на практиці, вам залишилася зовсім небагато – навчитися носити крихітку на руках правильно.
Як тримати дитину на руках, щоб не завдати йому шкоди? Адже тривале перебування крихітки в неправильній позі може стати причиною формування у нього надалі дефектів осанки і викривлення хребта. Положення малюка на руках у матері(чи іншого дорослого) передусім залежить від його віку, а також і від того, чи буде він спати або гуляти разом з мамою.
До 2-2,5 місяців(а іноді і довше) голівку малюка обов’язково треба підтримувати, тому в горизонтальному положенні(горілиць) влаштуйте дитину на вашій руці так, щоб його потилиця лягла вам на лікоть, спинка – на передпліччі, а ваші кисті повинні підтримувати попові і стегна малюка. Можна покласти малюка на ваше передпліччя і животом. В цьому випадку голова малюка повинна опинитися в згині ліктя, а ваші кисті зімкнуться на животі крихітки, і одна рука пройде між ніжками карапуза.
Якщо ви хочете потримати дитину у вертикальному положенні, наприклад для того, щоб він відригнув зайве повітря, то підтримуйте йому голову і спинку : одну свою долоню покладете на потилицю малюка, передпліччям щільно притисніть його тіло до себе. Другою рукою фіксуйте сідниці крихітки.
Увага! Ні в якому разі не досаджуйте дитину собі на руку до упевненого оволодіння їм навички сидіння, що відбувається в середньому у віці 6-ти місяців.
З 2,5-3 місяців вже можна носити малюка, повернувши його особою від себе, однією рукою притримуючи його на рівні грудей, інший – на рівні стегон.
Як полегшити свою ношу
Малюк росте, збільшується маса його тіла, і носити крихітку довго на руках стає важко(особливо після 3-місячного віку, коли вага дитини досягає в середньому 6 кг). Тут можуть виручити вас на якийсь час допоміжні пристосування для носіння дітей.
Детально про них читайте в чудових статтях матусі Ray :
Слинг, рюкзак або кенгуру? Частина 1 Про пристосування, покликані полегшити життя мамі. Чи усі вони зручні і корисні для малюка?
Слинг, рюкзак або кенгуру? Частина 2 Про те, який вид утримувача зручніше для мами(чи папи), в якому менше всього втомлюється спина, що швидше освоїти і в чому модно носити.
Коли дитина трохи подорослішає, можна практикувати позу, коли малюк сидить на маминому боці, лицем до неї. Переваги такого положення : у мами вільна одна рука, а у дитини відмінний огляд.
Якщо мамі за станом здоров’я не рекомендується брати малюка на руки, то можна частіше класти його до себе на живіт, саджати його на коліна або доручити цей почесний обов’язок папі.
Періодично слід залишати малюка одного в ліжечку або манежі – ви адже теж втомлюєтеся від зайвого спілкування навіть з найприємнішою вам людиною. Але при цьому мама не повинна надовго пропадати з поля зору крихітки. Дайте дитині можливість самостійно милуватися або грати іграшками, обмацувати ковдру, вивчати власні кулачки. Це також дуже важливо для повноцінного розвитку малюка – навряд чи він навчиться повзати, а потім і ходити, якщо увесь час знаходитиметься на маминих руках.
Природне відлучення від рук
Чим ближче вік півтора-двох років, тим рідше ми носимо дитину на руках. Діти цього віку все більше прагнуть до самостійності, активно і невтомно досліджують навколишній світ. Але все одно вони знайдуть час, щоб зручно влаштуватися на колінах батьків, а втомившись від довгої прогулянки, із задоволенням залізають до папи на ручки або на шию. У цьому віці(як і в набагато пізнішому) їм усі так само потрібні любов і ласка, увага і турбота, і все так само вони потребують фізичного контакту з батьками. Причому це однаковою мірою важливо як для дівчаток, так і для хлопчиків. Виховання мужності зовсім не повинне супроводжуватися відсутністю батьківської ласки. Дитина будь-якої статі і будь-якого віку потребує поцілунку мами перед сном і після пробудження, в ласкавих і заспокійливих обіймах. Звичайно, виховання кожної дитини – це суто індивідуальний процес. Вже в ранньому віці помітна різниця між малюками: одні із задоволенням возяться з іграшками наодинці, інші вимагають постійної присутності матері. Така поведінка обумовлена як особливостями темпераменту, характеру малюка, так і педагогічною майстерністю(чи промахами) батьків. Посміхайтеся своїй дитині, будьте уважні до нього – це дозволить вам краще відчувати один одного. Нагородою за ваше терпіння і любов буде щасливий, люблячий малюк і надалі ваша ручна дитина зможе стати опорою для вас і власної сім’ї.
Чого не можна робити дорослим, спілкуючись з дитиною?
* Постійно торсати і тискати дитину, не зважаючи на його стан і бажання.
* Підкидати дитину високо вгору(часто це роблять батьки і дідусі), оскільки можна впустити малюка і травмувати його.
* Цілувати обличчя дитини, особливо на першому році життя, щоб не заразити крихітку якою-небудь інфекцією, наприклад герпесом.
Корисна порада
Для виходжування новонароджених або маловагих, недоношених дітей особливо хороша тактика кенгуру, коли під час денного сну малюка укладають мамі на груди(животиком вниз). При цьому жінці потрібно влаштуватися зручніше, прийняти напівгоризонтальне положення в ліжка або на дивані, підклавши під спину дві-три подушки. У такому положенні дитині комфортно, затишно і проспати він може набагато довше. Мама в цей час теж може подрімати або шанувати книгу.
Американські учені встановили, що дотики до тіла сприяють кращому формуванню імунітету, стимулюють центральну нервову систему, вироблення гормонів і навіть підвищують рівень гемоглобіну в організмі людини.
Психологи мають в розпорядженні дані, що ті діти, яким не давали плакати в перші місяці життя, вчасно усували причини дискомфорту, згодом виросли спокійнішими, ніж ті, яким надавали можливість наплакатися.
Це цікаво
Відомо, що рівень психомоторного розвитку дітей, що постійно знаходяться на мамі, вище, ніж у тих їх однолітків, тілесний контакт з матір’ю у яких обмежений(правда, це стосується лише перших років життя). Таких висновків дійшли дослідники, що вивчали дітей в африканських країнах, де малюки з народження знаходяться на спині у мами, прив’язані до неї хусткою або шматком матерії. Причому матері настільки добре відчувають своїх дітей, що навіть не користуються пелюшками: в потрібний момент вони просто дістають чадо з клаптя, висаджують і після відправлення дитиною фізіологічних потреб поміщають назад.
Автор: Ольга Майорова, лікар-педіатр, асистент кафедри пропедевтики дитячих хвороб Санкт-петербурзької державної педіатричної медичної академії, к.м.н.
