Спектакль за мотивами російської народної казки Зимовище звірів
Режисер-постановник: Олексій Смирнов.
Для дітей від 3-х років
Малий зал
Тривалість: 1 година
Шкода, що Ляльковому Театрі не дозволяють фотографувати сцену під час вистави. Фотографування тут під забороною, як в метро або аеропорту. Напевно, у театру – свої військові таємниці, які розголошувати не варто. Що ж, тоді ми роздивлятимемося малюнки з офіційного сайту театру, на яких зображені герої казки. Реальні ляльки і декорації трохи відрізняються від рисованих – як відрізняється жива людина від фотографії в паспорті. Але може, і справді, краще побачити їх своїми очима, прийшовши на представлення.
Спектакль цей проходить в малому залі на другому поверсі театру. Перед виставою можна затишно побродити по верхніх галереях, які хоч і ведуть неромантично до туалетних кімнат, зате з них відкривається дивний вид на перший поверх. Малюків надихає ця конспірація: коштуєш вгорі, ніким не помічений, як гордий птах, спостерігаєш за копошением внизу.
Сам малий зал прихований за міцними дерев’яними воротами, які відкриються у свою годину. Але наш-то спектакль був новорічним, а значить посеред холу стояла нарядна ялинка, навколо якої бродило дитяче населення, хвалившись своїми святковими вбраннями і розглядаючи костюми один одного. Ось з’являється Хтось. Теж в костюмі, але разу в два вище за будь-яких діток – такий великий птах з довгим дзьобом, в капелюшку і з валізою під крилом. Птах робить пару кругів навколо ялинки, діти починають перемикатися на неї. Тріщить і голосячи, наш Птах зупиняється біля входу в зал, і ми дізнаємося від неї пару цікавих речей, устигаємо трішки пограти в пальчиковие-ручковие ігри, а потім нас запрошують летіти в її компанії в теплі країни, – і ось ми пробираємося в зал і розсаджуємося в очікуванні польоту.
Малий зал – особливе місце. Тут немає межі між сценою і глядачами на стільчиках, та і місце можна вибрати будь-хто. Світло в малому залі грає таємничо і хитро. По стінах бігають зірочки-сніжинки, софіти підфарбовують простір в потрібні тони. Підніми голову під час вистави – і можна насолоджуватися цією тихою грою. У області сцени – своє підсвічування, свої секрети і несподіванки.
І ці слова, напевно, ключові : із самого початку тут – секрети і несподіванки. Постійні перетворення і чудеса на рівному місці. Поки Снігуронька розмовляє з Сорокой-Белобокой, діти дивляться на величезний подарунок з бантиком, що стоїть перед ними. А далі що? А далі – подарунок от-кри-вается, розкривається на всі боки і перетворюється. у полянку! Не встигнеш і оком моргнути. Та і полянка яка дивовижна – я б на ній жила.
Усіма перетвореннями керують штатні чарівники – люди в чорному, артисти театру. Вони розмовляють із залом і, не припиняючи бесіди, рассказивают-показивают казку. Про те, як жив Бик(і Бик-то який, зі своїм власним характером і чудасіями). Він пасся. пив воду. знову пасся. знову пив воду. Мій старший шестирічка говорив потім, що з усього спектаклю йому найбільше сподобалося це одноманітне життя бика! Такий ось ультраконсерватизм. Артисти зуміли зачарувати діток простими речами.
А потім в житті бичачому настають зміни. Можна сказати, криза? – осінь прийшла, вода холодна. Чи то ще буде! – накручують Бика артисти. І Бик пускається в дорогу – від зими літа шукати.
А як він пускається! – і тут знову чаклунство. Вам-то я розповім, а діти без всяких спойлерів побачать це своїми очима: дорога навколо полянки починає крутитися сама собою, і Бик бреде по ній, перебираючи копитами, піднімається в гору, спускається в низини, над ним дме вітер, ганяє осіннє листя.
І як ми усі знаємо з дитинства, Бик зустрічає Барана. Баран – це втілення усієї барашности, яка є в нашій мові. При нім і ворота, на які він дивиться, і завзятість, з якою він їх буцає, і коротенький в кучериках розум, який ніяк не може вирішити загадку зміни пір року. Звичайно, Баран вирушає в дорогу разом з Биком, і знову вони дрібочуть по доріжці, що крутиться. у гірку. під гірку. вітер дме, музика грає, журавлі відлетіли.
Далі вони зустрічають, зрозуміло Свинью – знаходять бідну замерзлу жінку в хорошому стіжку – і Свинья вносить в загальний процес тааакую дозу феєрії, що з цього місця почалися мої заперечення до спектаклю.
Звичайно, всяка постановка оживає при небанальному прочитанні, з цим не посперечаєшся. І таку постановку, само собою, дивитися цікаво – особливо дорослим, які розуміють усю сіль авторських жартів. Свинья, скажу вам по секрету, відіграє тіточку Чарлею з Бразилії, де по гілках носиться багато диких обезьан, – вона для цих цілей навіть парасолька у Бика відбере. Втім, згодом вони ще відіграються і зуміють частково перевиховати Свинью.
Так от, повертаючись до дорослих жартів в дитячому спектаклі. Іноді вони мені здавалися недоречними. Та і ця Свинья-Чарлея. Істерика на істериці – з нею не розпестиш. Від дитячого спектаклю про дружбу звірів я чекала чогось трепетного і вдумливого, доброго і вічного, врешті-решт. Але нам показали усю правду життя, якою вона буває в наше швидкісне століття: ні зупинитися, ні розміркувати, крики, нерви, знущання, стусани і тіла, що падають по параболі. Проте усе це перемежалося мирними картинами будівництва будинку, розпивання чаю і зимового лісу.
Частині діточок такий фейєрверк припав до смаку, і малюки в першому ряду реготали до упаду. А частина глядачів сиділа з розкритими ротами. Мої зайці, трьох і шести років, і наш сусід років чотирьох врешті-решт втратили нитку оповідання і стали проситися назовні. Але утрималися, завдяки багатьом яскравим епізодам. Молодший невимовно зачарувався сніжинками, які чарівно падали на полянку з-під стелі в промені прожектора, – і наполегливо чекав повторного дубля.
Немало ще дивних сцен побачило ми під час спектаклю. Але знаєте, картинки з сайту закінчилися вчасно: Бик, Баран і Свинья, звичайно, ще зустрінуть Гусака і Півня. Ще буде колізія з будівництвом будиночка і перевіркою дружби на міцність. А Ліса(точніше, Білочка в костюмі Ліси) ще збере своїх лісових голодних родичів, щоб добути собі серед зими теплого м’яса. Але краще на усе це дивитися самим, із залу.
Нашу компанію після спектаклю чекали ще ігри з Дідом Морозом, але взагалі-то спектакль Бик, Баран, Свинья і ін.. йде і в інші сезони, без новорічного антуражу. Наступного разу його можна буде побачити у березні.
Збирайтеся, приходьте
