Одного разу за сніданком я запитала свого чоловіка Брайана, коли він збирається відвідати дочок. (У нього від попереднього шлюбу є три дочки, які живуть в чотирьох годинах їзди від нас.) Він сказав: Я говорив їм, що приїду в четвер і пробуду у них до суботи.
Перш ніж давати обіцянки подібного роду, – помітила я, – мені хотілося б, щоб ти спочатку повідомляв і мене.
Брайан відповів: Ну, адже це ж ні до чого не зобов’язує, плани можуть змінитися.
Справа не в тому, зобов’язує це до чого-небудь або ні, – різко відреагувала я на його слова.
Він м’яко сказав: Ну до чого такий тон!.
Ненадовго замислившись, я відповіла: А мені здалося, що ти зовсім не надав значення тому, про що я тебе просила.
Ти права, – погодився Брайан. – Я дійсно зменшив значущість твого прохання, але з сьогоднішнього дня обговорюватиму з тобою усі плани, перш ніж прийняти остаточне рішення.
Я відчула, як моя напруга ослабіла, тому що Брайан з розумінням віднісся до мого емоційного зриву. Його співчуття позбавило нас від можливої сварки.
Важливо вчасно виражати свої почуття, а не таїти образу.
