З найперших днів життя маленький чоловічок оточений дорослими. І від того, який їх емоційний настрій, як вони розмовляють з ним, які іграшки йому дають, залежить розвиток малюка. Батьки повинні завжди пам’ятати, що роль дорослої в психічному розвитку дитини перших трьох років унікальна. У емоційному розвитку малюка особливо важливий саме перший рік життя, коли батьки повинні познайомити дитину з усім спектром емоцій, створивши фундамент його психологічного благополуччя на усе подальше життя.
Емоції і почуття розвиваються у малюка поступово, від простих до складніших.
Так, двомісячний малюк вже уміє гніватися, якщо його не розуміють і виражати невдоволення, уміє уловлювати настрій мами або близького дорослого, який з ним постійно знаходиться.
У проміжку між 2 – 4 місяцями малюк починає голосно сміятися.
А у віці 5 місяців – морщить личко і починає плакати, якщо мама його лає. Відрізняє своїх від чужих, посміхається тим, хто подобається і плаче побачивши того, хто не подобається.
Семимісячний малюк вже уміє наполегливо домагатися свого, використовуючи вимогливий крик і плач, – це перші спроби підпорядкувати собі маму.
У віці восьми місяців у малюка вже проявляються зачатки характеру. Будь-яке втручання, що суперечить його бажанням, може викликати протест. У цьому віці у малюка можуть проявлятися і перші напади гніву і відчаю через те, що не все виходить так, як йому хотілося б.
Одинадцятимісячний малюк вже уміє проявляти свою любов. Він вже виразно проявляє симпатію(перевага), відмову або протест по відношенню до дорослих, іграшок або їжі. У цьому віці у дитини з’являється почуття заздрості і ревнощів, і разом з цим і почуття жалості – він вже уміє шкодувати, гладити по голові.
До 10 років емоційне формування людини практично завершується, йому вже знайомі усі основні емоції і почуття.
На першому році життя малюк переживає і свою першу психосоциальний кризу. Він пов’язаний із задоволення основних фізіологічних потреб дитини дорослим, що доглядають за ним. Якщо фізіологічні потреби задоволені – у дитини формується почуття глибокої довіри до світу, що оточує його, а якщо фізіологічні потреби незадоволені – у малюка розвивається недовіра до світу.
Період 4 – 5 місяців – самий ранимий для психіки, найнебезпечніший відносно відриву від грудей і від матері взагалі. Це той вік, коли малюк потребує любові близьких, в теплі і турботі. У цей період формується прихильність малюка до близьких, особливо до матері. Якщо у цей момент дитину розлучають з матір’ю, він випробовує невимовну тугу і безпорадність – це відбивається на його психіці усе життя, що залишилося. Період від чотирьох місяців до півтора років – той критичний час, коли малюкові не можна розлучатися з матір’ю.
Позитивні емоції дуже важливі для повноцінного психічного розвитку дитини. Посмішка, наприклад, дуже корисна для розвитку здібностей малюка. Широкі посмішки, призначені для мами, активізують велику кількість м’язів і праву лобову область мозку, тим самим сприяють розвитку образного мислення, творчих здібностей, уяви і інтуїції малюка.
Посмішки, подаровані незнайомим дорослим, активізують меншу кількість лицьових м’язів і ліву півкулю мозку, тим самим сприяють розвитку логічного і аналітичного мислення малюка. Якщо ви хочете мати усміхненого малюка, то розпочніть з себе, посміхайтеся і смійтеся як можна частіше.
Для малюка дуже важливий настрій мами і її відношення до нього. Оточуйте себе приємними речами і влаштовуйте собі милі сюрпризи. Малюк повинен бачити свою маму щасливою. Наслідуйте формулу: щаслива мама – щасливий малюк.
Якщо вам сумно – плачте, але обов’язково поясніть малюкові, чому ви засмучені. Дитина повинна бачити різні почуття своїх близьких і знать, як реагувати на них(пошкодувати, погладити, сказати що-небудь ласкаве, подарувати що-небудь). Спілкуючись з малюком, намагайтеся завжди думати тільки позитивно і звертайтеся до дитини, використовуючи тільки позитивні формулювання. Виражайте своє співчуття дитині, коли він скаржиться вам і просить про допомогу. Підбадьорюйте його словами: Я розумію тебе, мій хороший.
Коментуйте поведінку і емоції інших людей, якщо ваш малюк звернув на них увагу: Плаче хлопчик. Напевно, ударився, йому боляче. Давай пожаліємо його. І ніколи не засуджуйте почуття інших дітей і дорослих, не ставте їх в приклад дитині: Ой, плаче, хлопчик! Дивися, яка плакса!
Якщо малюк впав і ударився об щось, обов’язково пожалійте і дитину, і той предмет, об який він ударився. Заспокоюючи малюка, не треба говорити, що предмет поганий, ударив малюка і ось ми зараз його поб’ємо. Так ви формуватимете у малюка агресивне взаємовідношення з навколишнім світом, а треба намагатися виховувати у своїй дитині позитивне сприйняття.
Спілкуючись зі своїм малюком, завжди пам’ятаєте, що для гармонійного розвитку дитина потребує захисту, у безоглядній і беззастережній любові оточення його близьких незалежно від його вчинків і поведінки!
