Моя дочка Настя(втім, як і усі трилітки, напевно) в магазині завжди просить купити їй киндер-сюрприз. У дочи накопичилася ціла купа маленьких іграшок, а у мене – різноколірних футлярів від них. Упаковки підібралися дуже яскравих соковитих кольорів, і я стала думати – де б їм знайти застосування. У результаті придумала зробити з них брязкальце для молодшої дочки Вікі, якою на той момент був 1 місяць.
Я закрила яєчка і проколола шилом їх в двох місцях – згори і знизу(дірочки мають бути рівними, без гострих країв, щоб дитинча не поранилося). Потім узяла рожевий білизняний мотузок і наділа на нього через дірочки усі яєчка.
У найпершому яйці я зробила дірку тільки з одного боку, протягнула мотузок в неї і закріпила товстим вузлом, поклала всередину бубонець, після чого закрила яйце. Вийшла майбутня голова змії. Згори голову я обшила м’якою, приємною на дотик жовто-зеленою тканиною, яка залишилася у нас від м’ячика-м’якиша, з яким невдало погрався собака. У м’якиша була роздерта уся задня частина і м’який наповнювач, але передня частина, на якій було намальовано личко, уціліла, її-то я і використала(спростила собі роботу – не потрібно очки і рот вишивати). Голову, що вийшла, я набила зовсім трохи холофайбером, щоб яйце усередині не промацувалося.
Між яєчками я залишила невеликі відстані, щоб їх можна було пересувати то вверх, то вниз. На кінці мотузка я прив’язала тонку гумку для волосся з намистинками-квіточками, які можна катати по резиночке. Також змію прикрашають зірочки-колечка, які залишилися від зламаного брязкальця старшої дочки.
Іграшка готова. Час роботи – один денний сон дочок. Якщо її потрясти, аденофори в голові задзвенять, яєчка можна пересувати по мотузочку, а хвостик тіпати маленькими пальчиками. Спочатку ми довго вивчали змійку поглядом, оскільки вона вийшла дуже яскравою, а для місячної дитини це ой, як цікаво. Грали ми цією змією увесь погремушечний період. Ніби вийшла мила дрібничка, а як мамі приємно, що рідному сердечку сподобалося!
